Різдвяна колядка

   На цьому тижні, у святковий різдвяний час до бібліотеки с. Боратин завітала маленька колядничка Ксєнія Литвиненко.

   

Чекаємо ще колядничків  до нас у гості!

                                    “Національний тиждень читання”

                             “Кольоровий тиждень”

                            Читаємо сині книжечки! 

  Сьогодні наші відвідувачі "Клубу вихідного дня" взяли участь у кольорових читаннях. Субота - синій колір. Він символізує чесність, добру славу, вірність. Синій - це спокій і задоволення. Тому, рекомендуємо усім читати сьогодні книжечки синього кольору, спокійно та в задоволенні провести вихідний день.

 Чекаємо до нас усіх бажаючих!

 

    Цей тиждень у нашій бібліотеці проходить “Національний тиждень читання”

   Наші постійні відвідувачі беруть участь у “кольорових читаннях”, “фестивалі ліги книгоманів”.

   Запрошуємо до участі у наших цікавих заходах.

  Будемо дуже раді усім відвідувачам!

Майстер-клас з виготовлення еко-іграшки до Новорічних свят

 На занятті Клубу вихідного дня "Всезнайки" читачами з м. Луцьк Марією Романюк  та Уляною Домніцькою, які часто відвідують нашу бібліотеку, було проведено  майстер-клас з виготовлення еко-іграшки до Новорічних свят.

                          Новинки від "Українського інституту книги"

   Фонд нашої книгозбірні теж поповнився чудовими, новими книгами від "Українського інституту книги". Це стало чудовим передноворічним подарунком для наших читачів. Адже незабаром ці книги вже можна буде взяти і почитати. Марія Матіос, Андрій Кокотюха, Оксана Забужко, Джоан Ролінг видання цих авторів хочеться читати і перечитувати знову. Яскраві дитячі книжечки, психологія і кулінарія - новинки зможуть задовільнити найвибагливіших...

Тож запрошуємо до нашої бібліотеки!

 

ДЕНЬ

УКРАЇНСЬКОЇ ХУСТКИ

Бібліотекар с. Боратин разом із відвідувачами взяли участь у                                                   цікавій фотосесії

                             

   

 “Голод...

У люті сталінській страшній

Тінь смерті шастала по стінах

Сім мільйонів (Боже мій)

Недолічила Україна”

                               В. Юхимович

Запалімо свічу в честь пам'яті жертв цього страшного Голодомору!

Присвячується дню пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 р.р.

     Наближається день пам'яті жертв Голодоморів. Не можемо не згадати ту страшну біду, яку пережили наші українці. Я думаю, що всім болісно згадувати ті страшні події, які відбувалися в

30-х роках.

    Так як я уродженка Волинського краю, то могла про щось подібне чути лише від старших людей, а також з історії. Насправді болісно слухати такі речі. З історії, і з розповідей очевидців, із зібраних листів напевно всі знають, що жертви Голодомору обчислюються мільйонами. Жорстокість Голодомору полягає передусім у тому, що голод не був наслідком стихійного лиха, посухи або неврожаю, він став результатом навмисної політики більшовицького режиму. Шляхом насильницького вилучення продовольства, блокади сіл та цілих районів, заборони виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій супроти незгодних тоталітарна система створила для українців умови, які були не сумісні з життям. Така політика більшовицького режиму - злочин проти людяності, який відповідає конвенції ООН про геноцид. З почутих розповідей знаю, що це все досягло апогею взимку і навесні 1933 року, коли щоденно від голоду гинули десятки тисяч ні в чому не винних людей. Жахіттям Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. У надії на їх спасіння селяни проривалися через кордони ГПУ у міста, де підкидали дітей або ж просто залишали. Ці діти через перевантаженість дитячих будинків найчастіше вмирали на вулицях від голоду й хвороб.

    Якось чула з розповідей однієї жінки, яка родом із Полтавщини: “Моя мама годувала 4 дітей пареною половою, змішувала з лушпайками картоплі, а потім пекла млинці. Зиму ледь перебули, а весною їли лободу, кропиву, липу, смажили ячмінь, навіть їли жолуді. Якраз осінню 1932 р. почали забирати всі запаси їжі на зиму, зерно, одяг, худобу. Всі люди віддавали, бо боялися, що їх розстріляють. Пухли від голоду. Вимирали цілі сім'ї.”

   Волиняни в основному розповідають, що пробували організувати допомогу з їжею, збирали з кожної хати по відру пшениці, картоплю. Люди навіть сало давали. Але передати через кордон неможливо було, так як радянська сторона відмовлялася прийняти допомогу. Казали, що голоду немає. Дехто проривався через кордон. Втікачі були просто сухі як скелети.

   Є розповіді, що цих людей, які пробували надати допомогу з часом теж карали. Тому старалися це робити вночі.

   Саджали у в'язницю за жменьку зерна, за зрізані в полі колоски, от народ і прозвав той указ “законом про п'ять колосків.”

    Нині перед усім українським суспільством стоїть завдання глибокого переосмислення причин, характеру, масштабів трагедії гідного вшанування пам'яті мільйонів наших співвітчизників. Лише така позиція – позиція пам'яті і вшанування жертв – гарантує неможливість повторення подібних трагедій у майбутньому. І потрібно не тільки знати і пам'ятати, а й передавати це знання дітям і онукам, робити все можливе, аби подібні трагедії не могли повторитися.

                                                                                                                         Підготувала:

                                                                                                                         бібліотекар с. Боратин

                                                                                                                         М. Литвиненко