До Дня вишиванки в с. Гірка-Полонка відбувся захід «Сценічні візерунки», де виступали освітні заклади громади, аматорські колективи, працівники культури. Боратинський ліцей виступив з національно-патріотичною композицією «З Україною в серці», клуб с. Новостав представив уривок з поеми «Лісова пісня», який зайняв 1 місце, Рованцівський ліцей з сольними і хоровими номерами.
Відома поетеса і майстриня створення ляльок-мотанок Наталія Бугай зачитала на заході власний вірш, а також входила до складу журі.
Під час заходу діяла виставка «Історичний код нації», на якій Наталія Бугай представила свої вишиті старовинні речі – «Сорочку Полісся», костюм, пошитий зі старовинного рушника з храму, унікальні ляльки-мотанки. Зі слів пані Наталії: «Старовинна вишиванка , що подарована мені тіткою Іриною завжди стає у пригоді на різних дійствах та зустрічах. Сорочка, що збереглася у скрині моєї двоюрідної тітки Ірини з Цуманя, яку вона отримала від своєї мами Марії і бережно передала мені в подарунок. Суворої жінки, травниці, що жила на околиці лісу, після загибелі чоловіка самотньо і замкнено. Рятувала дітей під час Вітчизняної війни з німецького полону.
У 1960 році сталася значна подія в селі. Приїхали московські кіношники знімати фільм "Сліпий музикант". Кажуть, що режисер Володимир Короленко деякий час жив в цій місцині. Два тижні у Воротневі був особливий рух. І старі, і малі подалися в артисти. Тітка Ірина була тоді зовсім юною дівчиною і теж грала панночку у масових сценах.
Пам'ятаю як вона розповідала про зйомки: "Звичайні полотняні спідниці і вишиті сорочки роздавали щоразу на масовки дівчатам і жінкам. Вони сварилися,бо не могли вбрання поділити між собою». Направду вона могла б одягнути мамину сорочку з цікавим поліським орнаментом на рукавах і чудовим вишитим комірцем навколо тоненької шиї. Відійшли у засвіти і тітка Ірина і її матуся Марія. Та зберігає тепло їхніх рук старовинне полотно.
На початку повномасштабного вторгнення дуже захопилася вузликовими ляльками. Почала збирати зіпсовані фрагменти старовинних вишиванок, рушників, серветок. Так мені до рук потрапили фрагменти рушника, який прикрашав наш храм Успіння Пресвятої Богородиці с. Новостав, з якого я створила композицію одягу для себе. Це сорочка і фартух, барвисто вишитий гладдю, він прикрашав ікону і був намолений. Хтось з моїх односельчан вклав у вишиття і мережку свою фантазію, любов , майстерність.
А ще познайомилась з Луцьким Авганський фондом, що подарував мені цілий мішок зіпсованих вишитих речей.
На той час вони збирали вишиті роботи з волинських сіл і продавали їх в Америці,на аукціонах ,для підтримки наших воїнів АТО.
Перші мої ляльки теж потрапили на аукціон у Вашингтон.
Одна лялька з колекції "Берегиня з хлібом" вбрана у вишиванку, вишиту руками Алли Олександрівна Опейди.
Це унікальні роботи, вишиті моєю мамою,чи бабусями, вишивальницями з моєї родини,чи вишивальницями з різних регіонів Волині. Серветки,рушники і одяг з моєї колекції, що створюють національну спадщину нашого українського народу.
Також на виставці була представлена ікона «Хрещення Господнє» вишита нитками жителем с. Боратин Юрієм Фурманом, який зараз служить у ЗСУ.
Зі слів автора: «Це моя перша ікона, яку я вишив нитками. Цікаво, що потяг до вишивання саме цієї ікони з’явився після того, як я працював будівельником, виконував фасадні роботи на церкві в м. Києві.
Вишивати її почав у 2010 р., а закінчив у 2011 р., тоді так легко пішла вишивка. Ікона "Хрещення господнього" зображує подію хрещення Ісуса Христа Іваном Хрестителем у річці Йордан. Символізує очищення та відродження духовного життя віруючих через хрещення.»
Немає коментарів:
Дописати коментар